Життя у Фінляндії для кожного українця може проходити по-різному. Тому що кожен українець, приїхавши до Фінляндії, мав свої цілі та внутрішні очікування від них. У більшості випадків мета українців одна – тимчасове перебування в країні, а очікування – повернення додому. На словах, часом сказати легше, ніж проживати…
Для когось повернення додому з часом, стало мрією або рішенням - повернутися назад додому, кому було занадто важко на новому місці. Варто зазначити, що багато українців продовжують жити в Україні. Працювати, навчатися, допомагати сім'ї. Досить не всі прагнуть невідомості.
Життя українців у Фінляндії – це не міграція за власним бажанням; це не умисний вибір переїзду саме до цієї країни; це не зміна свого життя в європейській країні на краще. Це переїзд в умовах війни та шлях тимчасового мешкання.
Усі українці до сьогоднішнього дня стикаються зі звичайними життєвими питаннями, наприклад, установ, які забезпечують життєдіяльність населення. Бо вдома, нам здається, що все набагато легше, починаючи від оренди квартири і закінчуючи візитом до лікаря. У багатьох людей із приїздом у країну була депресія, особливо в людей, які були сильно прив'язані до дому та розуміння, що думка “повернення в батьківщину” йде все далі від них. Або швидше за все, що твоє тіло живе тут, а думками ти там, особливо якщо вдома залишилися твої рідні та близькі. Або в пам'яті твоя хата, якої більше немає…
Але не завжди звичайні люди можуть змінити те, що відбувається у світі. І завжди приходять кращі дні. Тому стан “прийняття ситуації” такою як вона є знайома українцям. Проте люди швидко до всього звикають.
Кожен українець, приїхавши до Фінляндії, перебував зі своїми внутрішніми емоціями, переживаннями, страхами та десь розпачем. Це важкі почуття, які переплелися з проблемами, які виникають на побутовому рівні в новій країні.
Через три роки приходить думка, що все, що ти робив, це початок нового життя у Фінляндії. Починаючи з пошуку базових речей до нових знайомих! Нові контакти, нові групи, де обмінюються корисною інформацією. І це твій досвід і твоя історія, але ще без кінця ... тому що ніхто не знає що чекає тебе попереду. Думка повернення додому - тимчасово відкладена, тому що з'явилися нові завдання, які потребують уваги та дії зараз. А також зміни своїх життєвих поглядів і переоцінка власного життя.
За три роки перебування у Фінляндії життя українців змінилося. Українці змогли переступити свої внутрішні відчуття, біль, невдачі, страждання та йти далі. Вони пізнають нову культуру, нові закони та вивчають нові правила. Діти відвідують місцеві навчальні заклади. Багато хто влаштувався на роботу і встиг змінити її, також проходять інтеграцію у фінське суспільство, з'явилися й українські підприємці. Фінляндія дає можливість для реалізації своїх ідей. І Фінляндія допомагає і цінує українців. І українці живуть тут, відчуваючи себе як вдома, але з внутрішніми переживаннями.
Тому що поняття "повернення додому" багатьох переслідує і досі. І воно стає поки що уявною ілюзією в майбутньому або фантазією сьогодення. Або початком нового життя втретє, але того життя, про яке ти мрієш? Життя у своєму рідному домі? А може життя на дві країни? Тому що за 3 роки війни, ти полюбив Фінляндію. І це твій другий дім? Чи Фінляндія вже стала твоїм постійним дімом?
Життя українців у Фінляндії, коли вдома війна, навчила нас насамперед справлятися з труднощами, думками та завжди йти вперед зі своїм темпом і не здаватися , навчатися у будь-якому віці, підтримувати один одного, цінувати моменти, знаходити нове коло знайомств, змінювати свою професію, вивчати іноземні мови, розвиватись далі.
І справа в тому, що так склалося історично, що українці сильна нація та їхня сила всередині них. І я пишаюсь нашим корінням і історією. А життєві випробування надаються кожній людині, щоб в майбутньому стати сильнішим.
24 лютого 2025 року був створений перший вірш автора під назвою “Дім”, який має свій зміст і відчуття. Відчуття українців за кордоном. Вірш створений українською мовою і опублікований на платформі “поезія вільних”.
Käännös suomeksi:
Millaista on elää ukrainalaisena Suomessa, kun kotimaassa on sota?
Elämä ukrainalaisille Suomessa lienee erilaista jokaiselle, koska kaikilla Suomeen saapuneilla ukrainalaisilla on omat tavoitteensa ja odotuksensa. Useimmissa tapauksissa ukrainalaisten päämäärä on väliaikainen oleskelu maassa, ja he odottavat kotiinpaluuta.
Joidenkin kohdalla paluu kotiin on muuttunut myöhemmin unelmaksi tai päätökseksi palata takaisin kotiin, jos uusi paikka on ollut liian vaikea. On huomioitava, että monet ukrainalaiset jatkavat elämistä Ukrainassa. He työskentelevät, opiskelevat ja auttavat perhettään. Kaikki eivät halua lähteä tuntemattomaan.
Ukrainalaisten elämä Suomessa ei ole vapaaehtoinen muutto: se ei ole tietoinen päätös asettua juuri tänne. Kyseessä ei ole paremman elämän etsiminen jossakin Euroopan maassa, vaan pakeneminen sodan jaloista ja väliaikainen asuminen toisessa maassa.
Kaikki ukrainalaiset kohtaavat myös Suomessa tavanomaisia arjen haasteita ja ilmiöitä, kuten paikallisia instituutioita, jotka ylläpitävät väestön elämää. Kotona kaikki tuntuu paljon helpommalta, alkaen asunnon vuokrauksesta ja lääkärissä käynnistä.
Monet saapuivat Suomeen masentuneina – erityisesti ne, jotka olivat hyvin kiintyneitä kotiinsa ja ymmärtävät, että ajatus kotimaahan palaamisesta siirtyy yhä loitommaksi. Vielä yleisempi on tilanne, että (pakolaisen) keho elää Suomessa, mutta hänen ajatuksensa ovat Ukrainassa varsinkin siinä tapauksessa, jos lähiomaiset ovat jääneet kotiin. Tai jos muistoissa siintää yhä talo (tai koti), jota ei enää ole.
Mutta tavalliset ihmiset eivät aina voi muuttaa sitä, mitä maailmassa tapahtuu. Ja paremmat päivät aina tulevat. Siksi "tilanteen hyväksymisen" tila on tuttu ukrainalaisille. Loppujen lopuksi ihmiset tottuvat nopeasti kaikkeen.
Jokainen Suomeen saapunut ukrainalainen on kohdannut erilaisia tunteita, kokemuksia, pelkoja ja jossain määrin toivottomuutta. Nämä ovat raskaita tunteita, ja ne kietoutuvat arkielämän ongelmiin uudessa maassa.
Kolmen vuoden kuluttua syntyy ajatus, että kaikki, mitä olet tehnyt, on uuden elämän alku Suomessa. Alkaen perustarvikkeiden etsimisestä uusiin tutustumisiin! Uudet kontaktit, uudet ryhmät, joissa vaihdetaan hyödyllistä tietoa. Ja tämä kaikki on sinun kokemaasi ja (sinun) tarinasi, mutta vielä ilman loppua – koska kukaan ei tiedä, mitä tulevaisuus tuo tullessaan. Ajatusta kotiinpaluusta on hetkellisesti lykätty, koska on ilmaantunut uusia tehtäviä, jotka vaativat huomiotasi ja toimintaasi nyt. Lisäksi (on ilmaantunut) muutoksia elämänkatsomuksessa ja (tehty) oman elämän uudelleenarviointi(a).
Kolmen Suomessa vietetyn vuoden aikana ukrainalaisten elämä on muuttunut. Ukrainalaiset ovat onnistuneet ylittämään tunteensa: kivun, epäonnistumiset, kärsimykset – ja jatkamaan eteenpäin. He tutustuvat uuteen kulttuuriin, uusiin lakeihin ja opettelevat uusia sääntöjä. Lapset opiskelevat paikallisissa oppilaitoksissa. Monet ovat saaneet töitä ja ehtineet jo vaihtaa niitä. He ovat integroituneet suomalaiseen yhteiskuntaan, ja on syntynyt myös ukrainalaisia yrittäjiä. Suomi antaa mahdollisuuden toteuttaa omia ideoita sekä auttaa ja arvostaa ukrainalaisia. Ja ukrainalaiset elävät täällä tuntien olonsa kotoisaksi.
Koska "kotiinpaluun" käsite vaivaa monia edelleen, se muuttuu toistaiseksi tulevaisuuden illuusioksi tai nykyhetken fantasiaksi. Vai uuden elämän aluksi, mutta sellaiseksi elämäksi, josta unelmoit? Elämäksi omilla kotikonnuillasi? Vai kenties elämäksi kahden maan välillä, koska olet kolmen sotavuoden aikana rakastunut Suomeen ja (Suomesta) on tullut sinulle toinen koti? Vai onko Suomesta jo tullut sinun pysyvä kotisi?
Ukrainalaisten elämä Suomessa (samalla), kun kotimaassa on sota, on opettanut meitä ennen kaikkea selviytymään vaikeuksista, ajatuksista ja menemään aina eteenpäin omaan tahtiimme – (olemaan) luovuttamatta, oppimaan missä iässä tahansa, tukemaan toisiamme, arvostamaan hetkiä, löytämään uusia tuttavapiirejä, vaihtamaan ammattia, opiskelemaan vieraita kieliä, kehittymään edelleen.
Selitys (tähän kaikkeen) on siinä, että historiallisesti (tarkastellen) ukrainalaiset ovat vahva kansa, ja heidän voimansa on heissä itsessään. Olen ylpeä juuristamme ja historiastamme. (Uskon), että elämän koettelemukset annetaan jokaiselle ihmiselle, jotta he voisivat kasvaa vahvemmiksi tulevaisuudessa.
24. helmikuuta 2025 kirjoittaja loi ensimmäisen runonsa nimeltään "Koti". Runolla on oma sisältönsä ja tunnelmansa. (Se kuvaa) ukrainalaisten tunteita ulkomailla. Runo on kirjoitettu ukrainaksi ja julkaistu Vapaan runous -alustalla.
Suomenkielisessä käännöksessä on hyödynnetty tekoälyä. Raakakäännös on oikoluettu toimituksessa ja siinä esiintyneet virheelliset sijamuodot korjattu. Käännöstä on myös muokattu kieliasultaan sujuvammaksi kuitenkin niin, ettei sisältö itsessään muutu.