Kuuntele
Знайомство з Валаамським монастирем
Кілька місяців тому у нас була сімейна подорож на північ Фінляндії. Мета якої – побачити і запам’ятати північне сяйво. Ми встигли побачити його практично в останній момент, перед тим, як день почав продовжуватись, а ніч – скорочуватись.
Розробляючи маршрут, ми вирішили, що назад будемо повертатися через східну частину Фінляндії. За рекомендаціями, цей маршрут вважається більш красивим. І, до речі, можливо, і справді ця частина є більш колоритною через кількість водоймів і трохи самотньою, на мій погляд, особливо взимку і навесні. Ми проїжджали такі дороги, де панувала пустота і спокій і де не було міської рутини і шуму автомагістралі. Іноді здавалося, що ми їдемо самі, в оточенні берез і без будь-яких звичних зустрічних заправок, магазинів, машин. І так, саме так запам’яталася східна дорога Фінляндії, яка відрізняється від центральної.
Одного вечора, по дорозі, ми виявили Валаамський монастир, який користується особливою популярністю і високою відвідуваністю серед туристів. Тому, прочитавши трохи і дізнавшись, що це православний чоловічий монастир, ми зацікавилися цим місцем. Православний Валаамський монастир у Фінляндії (відомий як Ново-Валаамський) – це духовний форпост, заснований в 1940 році. Він був створений монахами, евакуйованими з історичного Спасо-Преображенського монастиря на Ладожському острові Валаам через радянсько-фінську війну. (https://finland.fi/ru/zhizn-i-obshhestvo/novyj-valaam-naedine-s-soboyu/).
Чесно кажучи, для того, щоб потрапити до цього монастиря, то необхідний автомобіль або брати екскурсійний тур, який організовують з найближчого міста, на цій сторінці можна ознайомитися на сайті (https://valamo.fi/ru/monastyr/vzglyad-v-istoriyu). Нас порадував той момент, що поруч із цим місцем є безкоштовне паркування, де можна переночувати одну ніч. Прокидатися під шум дзвонів – це особливе почуття. У мене воно асоціюється як відчуття радості, внутрішньої гармонії та віри. Потрапивши на територію, можна зрозуміти, щоб вивчити його добре і зрозуміти, можливо варто залишитися тут на цілий день або з ночівлею. До речі, на території монастиря є готель. Ми не мали великої кількості часу, тому лише трохи ознайомилися з храмом, місцевим сувенірним магазином, а також пообідали у кафе Трапеза. Сам храм відчиняє свої двері з 12 години дня. Всередині досить багато яскравого світла та приємна сприятлива атмосфера. Найбільше потішив персонал у сувенірній лавці та жінки з кафе Трапези. Вони досить позитивні, уважні та добрі. Вартість обіду коштував за стандартною ціною, як і в Гельсінкі, становив 16 євро, але повірте там, є те, що здивує кожного! Стіни ресторану пофарбовані в синій колір, підкреслюючи яскравість ікон висять на ній. Усередині можна спостерігати багато старовинних речей, наприклад дерев’яні темні столи та стільці.
По-перше, до обіду пропонувався сік, він був дуже смачним із чорної смородини власного виробництва! Напевно, у житті смачнішого за соку я не пила, це дуже смачно і думаю корисно. Далі сам обід був традиційним, по-друге, була квашена капуста, яку ми дуже любимо, це смак удома! І по-третє, випічка! Вони самі печуть хліб та всякі кекси та булки! Ми купили це із собою!
На своєму життєвому шляху я ще не зустрічала місця, де самі ченці роблять це все! І можна тільки уявити, скільки праці вкладено в це все! У сувенірній лавці теж можна знайти багато цікавого! Наприклад, свічки власного виробництва, чай (різнотрав’я), смородиновий сік у дуже гарних витончених синіх пластикових пляшках, а також вино (біле, червоне) та лікер.
На території цього монастиря також є бібліотека, університет, музей. Кожен зможе відкрити в ньому щось нове і знайти собі заняття на день.
Наша подорож була насичена, але відвідування цього місця залишиться у пам’яті як одне з кращих. Цей монастир варто побачити не лише по фото, а й наживо, де можна відчути і залишитися зі своїми думками або навіть знайти відповідь на якісь питання і це місце, де можна внутрішньо перезавантажитись і отримати нові сили на щось більше!
Знакомство с Валаамским монастырем
Несколько месяцев назад у нас была семейная поезда на север Финляндии. Целью которой было увидеть и запомнить северное сияние. Мы успели практически в последний момент увидеть его перед тем, как день начал удлинятся, а ночь уменьшаться.
Составляя наш маршрут, мы решили, на обратном пути поехать по восточной части Финляндии. По рекомендациям, этот маршрут считается более красивым. И кстати, возможно и действительно эта часть является более красочной из-за своего количества водоемов и немного уединенной, на мой взгляд, в особенности зимой и весной. Мы проезжали такие дороги, где царит пустота и спокойствие и где нет городской рутины и шум автодорог. Иногда казалось, что мы едим одни, окруженные березами и без каких – либо привычных встречных заправок, магазинов, машин. И да, именно такой запомнилась в памяти восточная дорога Финляндии, которая отличается от центральной.
В один вечер, по нашему пути, мы обнаружили Валаамский монастырь, который пользуется особой популярностью и местом высокого посещения среди туристов. Поэтому прочитав немного и узнав о том, что это православный мужской монастырь, нам стало интересно и заинтересовало это место. Православный Валаамский монастырь в Финляндии (известный как Ново-Валаамский) — это духовный форпост, основанный в 1940 году. Он был создан монахами, эвакуированными из исторического Спасо-Преображенского монастыря на Ладожском острове Валаам из-за советско-финской войны. (https://finland.fi/ru/zhizn-i-obshhestvo/novyj-valaam-naedine-s-soboyu/)
Честно говоря, для того, чтобы попасть к этому монастырю, то необходим автомобиль либо брать автобусный экскурсионный тур, который организовывают с ближайшего города , можно ознакомиться у них на сайте (https://valamo.fi/ru/monastyr/vzglyad-v-istoriyu). Нас обрадовал тот момент, что рядом с этим местом есть бесплатная парковка, где можно переночевать одну ночь. Просыпаться под шум колоколов – это особое чувство. У меня оно ассоциируется как ощущение радости, внутренней гармонии и веры. Попав на территорию, можно понять, чтобы изучить его хорошо и понять, то возможно стоит остаться тут на целый день либо с ночевкой. Кстати, на территории монастыря есть гостиница. Мы не располагали большим количеством времени, поэтому только немного ознакомились с храмом, местным сувенирным магазином, а также пообедали в кафе Трапеза. Сам храм открывает свои двери с 12 часов дня. Внутри довольно много яркого света и приятная благоприятная атмосфера. Больше всего обрадовал персонал в сувенирной лавке и женщины из кафе Трапезы. Они довольно положительные, внимательные и добрые. Стоимость обеда стоил по стандартной цене, как и в Хельсинки, составлял 16 евро, но поверьте там, есть то, что удивит каждого! Стены ресторана окрашены в синий цвет, подчеркивая яркость икон висящих на ней. Внутри можно наблюдать много старинных вещей, например деревянные темные столы и стулья.
Во-первых, к обеду предлагался сок, он был очень вкусным из черной смородины собственного производства! Наверное, в жизни вкуснее сока я не пила, это очень вкусно и думаю полезно. Дальше сам обед был традиционным, во- вторых, была квашенная капуста, которую мы очень любим, это вкус дома! И в-третьих, выпечка! Они сами пекут хлеб и всякие кексы и булки! Мы купили это с собой!
На своем жизненном пути я не встречала еще места, где сами монахи делают это все! И можно только представить сколько труда вложено в это все! В сувенирной лавке тоже можно найти много всего интересного! Например, свечи собственного производста, чай (разнотравья), смородиновый сок в очень красивых изящных синих пластиковых бутылках, а также вино (белое, красное) и ликер.
На территории этого монастыря, также есть библиотека, университет, музей. Каждый сможет открыть в нем что-то новое, и найти себе занятие на день.
Наша поездка была насыщенная, но посещение этого места останется в памяти как одно из лучших. Этот монастырь стоит увидеть не только по фото, но и вживую, где можно прочувствовать и остаться со своими мыслями либо даже найти ответ на какие-то вопросы и это место, где можно внутренне перезагрузиться и получить новые силы на что-то большее!
Valamon luostarissa
Muutama kuukausi sitten matkustimme perheenä Pohjois-Suomeen. Tavoitteenamme oli nähdä ja painaa mieliimme revontulet. Ehdimme nähdä ne viime hetkellä ennen kuin päivä alkoi pidentyä ja yö lyhentyä.
Suunnitellessamme reittiä päätimme, että paluumatkamme kulkisi Itä-Suomen kautta. Arvostelujen mukaan tämä reitti olisi kaunis, koska sen varrella on paljon vesistöjä.
Matkamme kulki pitkin tyhjiä ja rauhallisia teitä, ilman kaupunkien ruuhkia tai moottoritien melua. Välillä tuntui siltä, että olimme liikkeellä ihan yksin – ympärillämme näkyi vain puita; ei huoltoasemia, kauppoja tai autoja. Ja kyllä, juuri näin muistan tämän itäisen tien Suomessa, joka oli erilainen kuin keskemmältä kulkeva reitti.
Eräänä iltana löysimme matkallamme Valamon luostarin, joka on erityisen suosittu matkailukohde. Kun saimme tietää kyseessä olevan ortodoksinen miesluostari, kiinnostuksemme heräsi. Valamon ortodoksinen luostari Suomessa (tunnetaan myös nimillä Uusi Valamo tai Heinäveden Valamo) on hengellinen etuvartioasema, joka perustettiin vuonna 1940. Sen perustivat munkit, jotka olivat lähteneet evakkoon Laatokan Valamosta Neuvostoliiton ja Suomen välisen sodan vuoksi.
Luostariin päästäksesi tarvitset auton tai sinun on matkustettava bussilla, jotka liikennöivät lähikaupunkeihin. Voit tutustua eri vaihtoehtoihin Valamon luostarin verkkosivuilla (Avaa uuden sivuston). Meille oli hienoa, kun lähellä oli ilmainen pysäköintipaikka, jossa voi yöpyä.
Herääminen kirkonkellojen ääneen saa aikaan aivan erityisen tunteen. Minulle niiden sointi liittyy iloon, sisäiseen sopusointuun ja uskoon. Luostarissa vakuuttuu siitä, että paikkaan kannattaa tutustua perin pohjin ja jäädä sinne koko päiväksi tai jopa yöpyä siellä. Luostarin alueella on muun muassa hotelli.
Meillä ei ollut paljon aikaa, joten kävimme katsomassa kirkkoa ja matkamuistomyymälää, minkä lisäksi söimme lounasta Trapesa-ravintolassa. Kirkko on avoinna myös vierailijoille. Pyhäkön sisällä palavat tuohukset ja siellä vallitsee miellyttävä ilmapiiri.
Matkamuistoliikkeen henkilökunta ja Trapesan kahvilassa työskentelevät ovat positiivisia, huomaavaisia ja ystävällisiä. Lounas/päivällinen maksaa suunnilleen saman kuin Helsingissä eli 18 euroa. Ravintola on maalattu siniseksi, mikä korostaa seinille ripustettujen ikonien kirkkautta. Sisustus koostuu tummista puupöydistä ja -tuoleista.
Lisäksi päivällisellä oli tarjolla erittäin maukasta juomaa – varmaankin parasta mehua, jota olen koskaan juonut; todella hyvää ja terveellistä. Lisäksi luostarissa leivotaan omaa leipää, kakkuja ja muita leivonnaisia. Niitä ostimme myös mukaan.
En ole koskaan nähnyt paikkaa, jossa munkit tekisivät kaikkea vastaavaa. Voi vain kuvitella, kuinka paljon työtä luostarin eteen on tehty. Luostarissa valmistetaan esimerkiksi omia tuohuksia, teetä sekä muun muassa viiniä (valkoista, punaista).
Luostarin alueella on myös kirjasto, kulttuurikeskus ja museo. Jokainen voi oppia jotain uutta ja löytää tekemistä koko päiväksi.
Matkamme oli täynnä elämyksiä, mutta juuri tämän vierailu painui aivan erityisesti mieleen. Valamon luostari ei ole vain kuvaamisen arvoinen paikka, vaan myös elävä – paikka, jossa voi viipyä ajatuksissaan tai jopa löytää vastauksia kysymyksiin. Siellä voi latautua henkisesti ja saada uutta voimaa johonkin suurempaan!
